Церква Сілоам

Дитинство та юність

Сергій Михайлович Вознюк народився 28 травня 1970 року в багатодітній родині священнослужителя на Тернопільщині. Із семи дітей, Сергійко був шостою очікуваною дитиною в родині. Треба сказати, що від самого народження та й подальшому його житті були випадки, коли смерть стояла поруч, щоб зробити свою темну справу. Та Всемогутній Бог завжди був підтримкою та захистом над ним. Хворобливою дитиною він розпочав своє навчання. Та під час одного із служінь в 13-літньому віці пережив потужне Боже зцілення.

Після закінчення середньої школи був мобілізований до радянської армії. Незважаючи на те, що з причини свого релігійного переконання не прийняв військової присяги і відкрито сповідував християнські цінності, Бог дав йому повагу як від офіцерського складу, так і від співслуживців. В 1990 році за зразкову поведінку, не дослуживши двох місяців, був демобілізований із армії.

Передумови посвячення.

Повернувшись із армійської служби, Сергій відразу влився в групу по підготовці до вступу в Завіт з Богом. Слава Богу, це був хороший час. Саме будувався просторий молитовний будинок. Потрібні були робочі руки. Це був період внутрішнього та зовнішнього оздоблення. На душі відчувалася слава Господня. В цьому ж 1990 році ним була здійснена місіонерська поїздка в Білорусь, а також в глибини Росії і аж до Татарстану. Для двадцятилітнього юнака ця подорож у групі із більш старшими служителями була продуктивною в плані проповіді Євангелії та значимою в плані вибору, - посвяченню пастирському служінню! Поїздка зайняла рівно один місяць. Саме в той час розтавала безбожна «крига» та падав «залізний занавіс».

Приходив час великих змін, як для держави, так і для церкви. Було дуже багато духовної роботи. Тому, в помісній церкві, будучи одним із молодіжних лідерів, Сергій вів активну працю із молоддю, був одним із учасників молитовної заступницької молитви. Проповідь Євангелії стала потребою життя. Старші служителі церкви вбачали в молодому юнакові перспективу пасторського служіння. Тому, із ініціативи служителів Сергій був направлений на навчання до тільки-но започаткованого Київського Біблійного Інституту, де він навчався протягом 1993–1996-х років.

Служіння в Церкві.

Навчання в Біблійному закладі співпало із започаткування помісної церкви «Сілоам». Бачення на започаткування церкви було в серцях керівництва ЦХВЄП та місіонера із Німеччини Едмунда Екслера. Кілька активних студентів були запрошенні для допомо ги в церкві, і серед них був Сергій Вознюк. Студенти мали можливість духовно зростати разом із молодою церквою. Праця з людьми їм дуже подобалася, особливо, коли можна було спостерігати їх зростання та звільнення від різних залежностей і рабства гріха. Та трапилося так, що тодішній пастор був змушений емігрувати за кордон. Церква молитовно шукала виходу із складного становища. Вибір та небесне призначення співпали із бажанням та страхами. Вирішено було зупинитися на Сергієві (йому тоді було всього 24). Та він попросився спочатку рукопокласти його на дияконське служіння. Єпископ Володимир Озеруга та пастори Віктор Лімонченко, Кевін Тейлор, Микола Бесарабов були тими священнослужителями, що рукопоклали Сергія в присутності церкви на таке відповідальне служіння.

В 1996 році прийшло до кінця навчання в КБІ. Під час розкішного випускного служіння Сергій отримав диплом бакалавра теології. Тоді була весна. А восени сталася подія, яка не могла не вплинути на все його подальше життя… Весілля з Оксаною Луб’яницькою, його землячкою та випускницею КБІ…

В 1997 році Сергій в уже церковному приміщенні був рукопокладений на пасторське служіння. Це сталося в присутності церкви, дружини, батьків та друзів. Дане таїнство провели Микола Мельник, Віктор Прохор, Петро Кирпач та інші. В цьому ж році пастора запросили на викладацьку роботу до КБІ, в якому він викладає до сьогодні.

В 1998 році після успішного тестування Сергій був зарахований до Євангельської Теологічної Семінарії, що в місті Києві. То був незабутній час. Академічні завантаження балансувалися із якісно проведеним часом в колі друзів-студентів та проведенням церковних служінь. В 2002 році по закінченню ЄТС він отримав ступінь магістра богослов’я.

Сім’я пастора.

Бог благословив нашого пастора дуже хорошою сім’єю. За тринадцять років спільного життя Сергія з Оксаною Він послав їм четверо чудових діток: три донечки та синочка. Мар’яна, Сергій, Софійка, Вікторія на даний час навчаються в школі. Вони досить активні в церковній дитячій школі: співають в дитячому хорі, є учасниками театрального служіння, поезії. Незважаючи на своє всестороннє завантаження дружина Оксана активно допомагає пастору в церковному служінні. Правду каже народне прислів’я: «Якщо ти щасливий в родині, то ти щасливий усюди».

Інша діяльність.

Протягом усіх років пасторського служіння Сергія Вознюка розпочинаються, розвиваються та підтримуються зв’язки із різними церквами, громадськими організаціями, місіями, партнерами. З 1993 року наша церква має тісні стосунки із місіями «Допомога нужденним», «Проміння радості» із Німеччини. Часті партнерські зустрічі та тісна співпраця в соціальному проекті міцно тепер пов’язують нас. Були звершені партнерські поїздки в такі країни як: Німеччина, Швеція, Бразилія, Португалія, США і т.д. Соціальна праця тісно пов’язана із церковним служінням.